Студія документальних та ігрових фільмів Дмитра Ломачука, Об'єднання кінематографістів "Кінологос"

Дві речі, які вирізняють людину, як істоту і відрізняють від усього живого сущого на землі, це ті властивості, якими наділив її Господь Бог. Мова, природа звуку, природа слова взаємопов’язані із знаком. Ми ще не можемо почути простір, що напоєний первісними звуками. Людство дійде до тієї доби, коли зможе зняти із скель, з усього матеріального, що оточує людину, як із плівки певною голкою, чи приладами, ті звуки, ті мови і ті слова, які вважаються вже мертвими. Ми ще дійдемо до того, що з ландшафту певних земних структур спроможні будемо знімати ці відбитки усіх віків, усі нашарування, які мали місце. Але достеменно відомо, що людина залишала по собі певний знак і вкладала певний зміст у нього...

Як ми знаємо, всі визначальні сакральні теми в українському космологосі не є випадковими. Кожній передує якась своя передісторія, і немає тих прямих текстів і прямих смислів, які ми сьогодні можемо відслідкувати з тих чи інших довідників: церковних чи релігійних. І зокрема коли ми говоримо про свято Покрови, яке є найпопулярнішим святом в Україні. Культ Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Від самого початку існування нашої держави ми постійно мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої допомоги й опіки, проти якої не може встоятися жодна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Пречистої Діви Марії.

І9 серпня - празник Господнього Преображення, а в народі Другого Спаса, церква називає другим Богоявленням і він присвячений Спасу, тобто Ісусу Христу. Початок святкування сягає IV ст., коли св. Єлена, мати імператора Костянтина Великого, збудувала на горі Фавор храм. Адже саме на цій горі у всій величі проявив Христос своє божественне походження. Однак існує і версія, що місцем Преображення був один з відрогів гори Хермон в околицях Кесарії Філіппової. Євангелія оповідають, що Ісус пророкував: "Поправді кажу вам, що деякі з тут, які не будуть обдаровані смерті, не побачать Царства Божого, що прийшло в силі".

Досліджуючи історію знаків і звуків, звертаємося до таємничих послань нашої землі, зокрема Кам'яної Могили, яка зберегала свої таємниці впродовж тисячоліть. Нарешті вона "відкрила уста" і заговорила. І ми почули розповідь про відомих шумерських клинописних текстів богів і богинь. За допомогою вчених відкриваємо міфологічні сюжети, відображені пізніше у шумерських, вавилонських, ассирійських текстах. Один із таких сюжетів - Про Всесвітній потоп. Дізнаємось, як через Босфор Середземне море затопило тогочасне озеро, яке перетворилося на Чорне море. Також зазираємо у таємниці, заховані у численних курганах. Переглядаємо гіпотези та припущення і приходимо до усвідомлення, що ми є живими свідками та учасниками процесу, який змінить докорінно наше уявлення про походження та становлення світів.

Телесеріал "ЛОГОС"

Фільм "ТАЄМНИЦІ ПОСЛАННЯ КАМ'ЯНОЇ МОГИЛИ"

Хр. 20'08

Сценарій Євген Васильченко

Режисер Андрій Солоневич

Режисер-постановник Дмитро Ломачук

У фільмі йдеться про історію зведення перлини столичної архітектури сравжнього храму духовності та віри - великого і прекрасного Володимирського собору. Глядачам буде цікаво дізнатися про досі маловідомі факти та події, що супроводжували процес спорудження храму.

Кінорозповідь зображає голограму українського історичного часопростору за посередництвом призабутих божеств язичництва або, як ще називають прадавню релігію, автохтонного віросповідання. У всій красі постає могутній срібноволосий бог блискавки і грому Перун із золотими вусами, вогненні Сварог і Дажбог, богиня води Дана. А з ними інші божки, які канули в Лету на кшталт Верховного Пантеону. Глядач вкотре переконується, що українці зуміли зберегти пам`ять про богів своїх пращурів і їхній культ в різнородніших християнських обрядах.

У фільмі досліджуються зв`язки між культурно-побутовими традиціями наших предків за часів Трипілля і нашим сьогоденням, розкриваються аспекти філософського осмислення головних предметів побуту і тогочасної обрядовості: оселі, хліба, весілля. Докладно описується сама весільне дійство та пошанування весільного короваю.

Продовження циклу "Логос" за мотивами творів П. Мовчана "Витоки". У цій серії досліджується взаємозв`язок між однією з найважливіших пам`яток православної культури - насипними курганами та віруваннями, побутовими звичаями та обрядами наших предків, провадяться паралелі між скіфською, кіммерійською та індоєвропейськими працивілізаціями, розкриваються особливості індо арійської симантичної конструкції мови найдревнішої дослідженої культури, що виплекана в українських теренах - трипільської. Ця серія - початок нової розмови про перші паростки лінгвістичної та знакової системи, яка передувала виникненню сучасної мови.

У черговій серії "Логосу" простежені намагання сучасників пошуків у витоках нашої історії, нашої культури, нашої мови духовного опертя, яке єдино обіцяє українську перспективу. І жодні логічні умовиводи щодо доцільності чи недоцільності розвитку української мови, щодо "прогресивності" чи "регресивності" української культури, її європейськості чи інтернаціональності є сутим безглуздям або ж звичайним лукавством з боку тих, хто нам нав'язує чужу і мову, і культуру. Автори серії оперують критеріями, які наслідують спосіб предків визначати ту чи іншу рослину, те чи інше зілля для різних недуг? Зрозуміло, що не шляхом проб та хімічних аналізів, а виключно - інтуїтивно…

Шлях до витоків - це не просто потреба щось пригадати, а нагальна необхідність відновлювати загальний часовий контекст.

І тут принагідно вкотре автори звертаються до світової історії, яка перейняла рівною мірою майбутнє, як і минуле, пам'ятаючи про всі періоди становлення саме української нації як богообраної. Чому ж ми не спроможні відновити свій власний історичний національний час? Адже загальновідомо, що існувало первісне і надприродне одкровення, яке було дане і нашим пращурам у вигляді давньої віри, що цілком логічно еволюціонувала від пантеїзму до монотеїзму…

Продовжується опис обряду весілля. Увага аудиторії акцентується на тих елементах обряду, що збереглися до наших часів. Описується одяг, зачіска, приготування до церемонії, приспіви та промовки. Розкривається значення весілля як невід`ємної частини важливих суспільних процесів того часу.

Чергова серія "Логосу" на тлі сучасного сприйняття нашої минувщини нагадує, що тисячі-тисячі років наші пращури жили не за критичними категоріями, а за морально-звичаєвими. Що нам пропонується? Казуїстика (талмудична), що може виправдати будь-який злочин. Місця для віри в цій системі цінностей і табуювань не залишається... Релігійна свідомість скасовується. Залишається вакуум для виповнення знаннями як самодостатнім матеріалом: "Я знаю, що все, що не заборонене - дозволяється..." Отже - знаю. Проте, "знаю" не означає "відповідаю." "Знаю" - означає "уникаю"…

Цією серією завершується своєрідна трилогія - оповідь про найдревніші пам`ятки культури та свідчення епохи, що передувала зародженню української нації. Тут досліджується ще один аспект теми поховань у курганах - знайдених писемних пам`яток, символів, знаків. Простежується їхній зв`язок та спорідненість з відомими шумерськими та індійськими пам`ятками писемності.

Чергова серія простежує трансформацію світогляду народження Ісуса Христа, Його земне життя, Його смерть і світле Воскресіння... І всі наші національно-родові тотеми, чиїми іменами позначені досі існуючі роди Орлів, Соколів, Беркутів, Журавлів, Сорок, Ворон, Горобців, Зозуль, Гусаків, Півнів, Дрохв, Куріпок, Чапель, Перепелиць, Куликів, Крячок, ієрархічно почали підпорядковуватись незримим небесним крилам Божественним сутностям: Архангелам та Янголам. У нашій же національній свідомості збереглися давні тотемістичні відгомони в національних прізвищах і таємничих письменах-орнаментах на Великодніх писанках...

Повернення до розмови про одвічний зв`язок людини зі своєю Батьківщиною, вплив ландшафту на національні особливості етносу. Досліджується зв`язок сучасних звичаїв, обрядів, колядок з прадавніми традиціями наших предків.

У серії розповідається про прадавні міста, домівки та артефакти трипільської доби, які переконливо доводять, що мешканцям праукраїнських теренів відводилася первородна роль у всесвітньому процесі творення цивілізації. Викладається фактичний матеріал досліджень Геродота. Який підтверджує правдивість версії про трипільське орне землеробство, металургію, складну суспільну ієрархію та патріархальність.

Розкривається роль живого слова як чатівника духу у долі кожного народу. Через призму погляду на слово як оберіг нових барв та змістів набувають наведені уривки з Євангелія - про криниці Рехвот і Ситна, про криницю Якова і самарян. Очевидна паралель між живильним мовним джерелом і живою водою - як символом.